Втретє,
за ці останні перед Різдвом дні, сумна звістка сколихнула Рогатинську громаду.
Несподіване горе прийшло у сім’ю Дорошенко із села Заланів. До рідної хати «на
щиті» повертається їхній син Василь.
Про таких кажуть – «хлопець, як мур». З
фотографій на нас дивиться молодий кремезний чоловік . У 34 роки – за плечима
кілька літ військової служби. Василь завжди прагнув прислужитися людям, тому
так мало часу присвятив пошукам власного, зокрема сімейного щастя. Щоправда він
знаходив втіху в тому, що робив тут і зараз, відчував – він там, де має бути,
де найбільше потрібен.
Зі слів родичів дізнаємося, що Василь Дорошенко
народився 28 травня 1990 року в с.Заланів. Навчався у місцевій школі. Згодом
вивчився на механіка в Рогатинському державному аграрному коледжі. Уперше
присягнув на вірність Україні у 2008 році, під час строкової служби в армії. У
2014 –тому , коли заздрісний північний сусід вкотре зазіхнув на нашу свободу,
Василь Дорошенко був готовий боронити рідну землю. Він - учасник АТО в складі Першого добровольчого батальйону ім.
Кульчицького Національної гвардії України. Пізніше працював на підприємствах
краю та за кордоном. У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року
був мобілізований Рогатинським РТЦК СП в роту охорони. З травня цього ж року
сержант Василь Дорошенко служив у 10-тій окремій гірсько-штурмовій бригаді
«Едельвейс», був начальником взводу матеріально-технічного забезпечення 1
стрілецького батальйону, виконував бойові завдання на Донеччині. За мужність і відвагу нагороджений відзнакою Президента України «За
оборону України» та іншими почесними нагородами.
Війна ламає і таких дужих і мужніх чоловіків, як
Василь. Від побаченого і пережитого серце воїна не витримало. 22 грудня 2024
року неподалік Слов’янська Краматорського району Донецької області захисник
України раптово помер. Звістка про смерть сина, брата, дядька вибила грунт з-
під ніг його родини. Радість Різдва затьмарила втрата дорогої людини. Ще за
день до трагедії Василь розмовляв з мамою, все випитував, як зустрічатимуть
Різдво. Мріяв у скорому часі телефоном приєднатися до родинного святкування. Та
йому судилася Свята вечеря вже за столом у Господа. Він так і не зміг виконати,
дану мамі, обіцянку – після війни одружитися. Без надійної синівської опори
залишилась мама, сестра, племінниця, яку захисник дуже любив і дбав про неї,
наче справжній батько.
Завтра, 24 грудня, напередодні Різдва, орієнтовно о
12.00. годині траурний кортеж з тілом Героя прибуде в Рогатин. Просимо громаду
достойно зустріти воїна, який віддав своє життя за кожного з нас і молитовно розділити
біль згорьованої родини, поспівчувати, утішити, віддати належну шану полеглому.
Вічна пам’ять Герою України!